Закон України

          

ЗАКОН УКРАЇНИ

                                     Про державне регулювання у сфері комунальних послуг

                                      {Назва Закону в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

                                   (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 49, ст.571)

                                              {Із змінами, внесеними згідно із Законами
                                             № 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, № 10, ст.63
                                             №  3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, № 7, ст.53
                                             № 5007-VI від 21.06.2012, ВВР, 2013, № 19-20, ст.190
                                             № 5400-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 40, ст.537}

      {Щодо втрати чинності Закону № 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон № 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.189}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1198-VII від 10.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.874
№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12
№ 626-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 36, ст.364
№ 1540-VIII від 22.09.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.833
№ 2189-VIII від 09.11.2017, ВВР, 2018, № 1, ст.1
№ 394-IX від 19.12.2019}

     {У тексті Закону слова "державний колегіальний орган виконавчої влади" у всіх відмінках замінено словами "державний колегіальний орган" у відповідному відмінку згідно із Законом № 2592-VI від 07.10.2010}

      {У тексті Закону слова "Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України" та "Національна комісія регулювання електроенергетики України" в усіх відмінках замінено відповідно словами "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" та "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" у відповідному відмінку згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

       {У тексті Закону слова "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" в усіх відмінках замінено словами "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

       {У тексті Закону слова "централізоване водопостачання та водовідведення" в усіх відмінках замінено словами "централізоване водопостачання та централізоване водовідведення" у відповідному відмінку, а слова "захоронення побутових відходів", "перероблення побутових відходів" та "перероблення та захоронення побутових відходів" виключено згідно із Законом № 2189-VIII від 09.11.2017}

 

        Цей Закон визначає правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг.

          {Преамбула в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, який провадить діяльність на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення  і транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами;

{Пункт 1 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

2) суб'єкт господарювання на суміжному ринку - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність у сфері виробництва теплової енергії (крім випадків, коли теплова енергія використовується виключно для внутрішніх потреб), централізованого постачання теплової енергії;

{Пункт 2 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

3) тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію, її виробництво (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії, тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, тарифи на послуги з постачання теплової енергії, на послуги з постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, послуги з централізованого водовідведення.

{Пункт 3 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5400-VI від 02.10.2012, № 1198-VII від 10.04.2014, № 1540-VIII від 22.09.2016; в редакції Законів № 2189-VIII від 09.11.2017, № 394-IX від 19.12.2019}

2. Терміни "природна монополія" і "суміжний ринок" вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про природні монополії".

Стаття 2. Орган державного регулювання у сфері комунальних послуг

1. Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

2. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

{Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

{Стаття 2 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

Стаття 3. Завдання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

1. Завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках шляхом:

1) збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів та держави;

2) забезпечення прозорості та відкритості діяльності на ринках природних монополій та на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

3) захисту прав споживачів товарів і послуг у частині отримання товарів і послуг належної якості та в достатньому обсязі за економічно обґрунтованими цінами, а також стимулювання підвищення їх якості і задоволення попиту на них;

4) формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін;

{Пункт 4 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

5) забезпечення самоокупності діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

6) забезпечення рівних можливостей для доступу споживачів до товарів (послуг) на ринках, які перебувають у стані природної монополії;

7) обмеження впливу суб'єктів природних монополій на державну політику та сприяння конкуренції на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей.

{Пункт 7 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

Стаття 4. Основні принципи діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

1. Основними принципами діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є:

1) законність;

2) гласність, доступність, прозорість та відкритість процедури державного регулювання;

3) незалежність і передбачуваність державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках для споживачів та суспільства;

4) колегіальність, незалежність та об'єктивність при прийнятті рішень;

5) адресність регулювання, його спрямованість на конкретний суб'єкт природних монополій та суб'єкт господарювання на суміжних ринках;

6) захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

{Пункт 6 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

7) відповідальність за прийняті рішення та відшкодування завданої шкоди суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках.

Стаття 5. Засоби регуляторного впливу на діяльність суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках:

1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;

2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

3) встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води;

4) інші засоби, передбачені чинним законодавством України.

Стаття 6. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:

1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

{Пункт 1 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

2) здійснює:

ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням;

{Абзац третій пункту 2 частини першої статті 6 виключено на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017}

{Абзац четвертий пункту 2 частини першої статті 6 виключено на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017}

ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

{Абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

розроблення і затвердження ліцензійних умов та порядку контролю за їх дотриманням у сфері теплопостачання;

розроблення порядків (методик) формування тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

{Абзац сьомий пункту 2 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

здійснення нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил провадження відповідних видів господарської діяльності;

3) встановлює вимоги щодо провадження суб'єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, якщо така діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії;

4) визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання;

5) проводить постійний моніторинг та аналіз ситуації на ринках, що перебувають у стані природних монополій, у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та прогнозування стану розвитку таких ринків;

{Пункт 5 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5400-VI від 02.10.2012, № 1540-VIII від 22.09.2016}

6) здійснює заходи щодо обмеження монополізму, регулювання умов провадження господарської діяльності, а також сприяє створенню умов для виведення товарних ринків у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення із стану природної монополії та розвитку конкуренції на суміжних ринках;

{Пункт 6 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5400-VI від 02.10.2012, № 1540-VIII від 22.09.2016}

7) встановлює межу обсягу виробництва товарів (послуг), нижче рівня якої суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення дозволяється провадити свою діяльність без ліцензій;

{Пункт 7 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

8) здійснює контроль за недопущенням перехресного субсидіювання під час провадження господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

9) встановлює обмеження щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках;

10) надає висновки про відповідність ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більше 25 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках умовам і правилам провадження ліцензованої діяльності;

11) здійснює контроль за цільовим використанням коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження ліцензованої діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках;

12) здійснює контроль за виконанням суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках інвестиційних програм, спрямованих на оновлення основних фондів, підвищення ефективності та зменшення втрат у процесі провадження діяльності, що підлягає регулюванню;

13) здійснює в межах своїх повноважень контроль за якістю товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках, або послуг, що надаються такими суб'єктами;

14) розробляє та затверджує правила користування тепловою енергією, правила приєднання до теплових та водопровідних мереж і типові договори, передбачені цими правилами;

15) встановлює порядок формування оплати за підключення до мереж суб'єктів природних монополій та здійснення контролю за його дотриманням;

16) у встановленому порядку визначає індивідуальні технологічні нормативи використання питної води для суб'єктів природних монополій, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією;

17) складає відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках актів законодавства про теплопостачання, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення і природні монополії;

{Пункт 17 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

18) приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом;

19) подає до органів Антимонопольного комітету України відомості, що можуть свідчити про факти порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

20) забезпечує створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток інфраструктури ринку комунальних послуг;

21) сприяє створенню рівних умов для діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

22) засновує засоби масової інформації для висвітлення питань її діяльності та регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

{Пункт 23 частини першої статті 6 виключено на підставі Закону № 1540-VIII від 22.09.2016}

24) бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до законодавства;

{Пункт 24 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

25) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право:

1) звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством, а також в інших випадках, якщо це необхідно для здійснення її повноважень і забезпечення виконання покладених на неї законом завдань;

{Пункт 1 частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1697-VII від 14.10.2014}

2) отримувати безоплатно:

від суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках статистичну звітність в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством;

від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування - документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, визначені законодавством.

{Статтю 7 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

{Статтю 8 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

{Статтю 9 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

Стаття 10. Порядок формування та встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках

1. Тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

2. Тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

{Частину третю статті 10 виключено на підставі Закону № 626-VIII від 16.07.2015}

4. Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

{Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 626-VIII від 16.07.2015}

Стаття 11. Державний нагляд (контроль) за ринком комунальних послуг

1. Державний нагляд (контроль) за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку комунальних послуг здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках вимог закону та/або ліцензійних умов відповідно до порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов.

{Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

2. Для здійснення державного нагляду (контролю) за ринком комунальних послуг посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, мають право у визначених законом випадках:

{Абзац перший частини другої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

1) безперешкодного доступу на територію і в приміщення суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

{Пункт 1 частини другої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

2) проводити планові та позапланові перевірки;

3) давати в межах своїх повноважень суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушення вимог нормативно-правових актів;

4) застосовувати до посадових осіб суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у розмірах та порядку, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення, адміністративні стягнення за:

несвоєчасне надання документів, необхідних для здійснення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її повноважень, та інформації, передбаченої законодавством;

ненадання інформації національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, або надання завідомо недостовірних даних посадовими особами суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання, виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води та послуг з централізованого опалення (у разі їх виробництва суб'єктом природної монополії), централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

{Абзац третій пункту 4 частини другої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

перешкоджання або недопущення до систем теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, при виконанні ними службових обов'язків;

невиконання або несвоєчасне виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення рішень чи приписів посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

{Абзац п'ятий пункту 4 частини другої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5400-VI від 02.10.2012}

5) накладати на суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках штрафні санкції відповідно до закону.

{Частину другу статті 11 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

{Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

{Статтю 12 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

{Статтю 13 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

{Статтю 14 виключено на підставі Закону № 626-VIII від 16.07.2015}

Стаття 15. Відносини національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, взаємодіє з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями з питань державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у процесі ліцензування їх діяльності.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює контроль за дотриманням Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями законодавства у процесі ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Стаття 16. Міжнародне співробітництво

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:

здійснює співробітництво з відповідними органами іноземних держав, бере в установленому порядку участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, укладає відповідно до закону міжнародні договори України міжвідомчого характеру;

вивчає, узагальнює та поширює досвід іноземних держав, бере участь у залученні та координації міжнародної технічної допомоги, представляє в установленому порядку інтереси України у міжнародних організаціях.

Стаття 17. Відповідальність посадових осіб суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках

1. До посадових осіб суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках національна що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовує адміністративні стягнення у вигляді штрафу за:

1) несвоєчасне надання інформації, необхідної для виконання покладених на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, завдань;

2) ненадання інформації або надання завідомо недостовірних даних;

3) невиконання або несвоєчасне виконання рішень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, порушення ліцензійних умов.

2. Оскарження постанов щодо накладення штрафів провадиться у судовому порядку.

Стаття 18. Відповідальність посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

1. За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства, невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків, що призвело до порушення прав та інтересів суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, що охороняються законом, Голова та члени національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і посадові особи її апарату несуть відповідальність згідно із законом.

{Частина перша статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

2. Збитки, завдані внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що порушують норми цього Закону, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 19. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Установити, що:

формування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її апарату має бути завершено до 1 січня 2011 року;

{Абзац другий частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

ліцензії на провадження певних видів діяльності у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення встановлених у них строків;

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до закінчення процесу формування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. До встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

3. Кабінету Міністрів України:

{Підпункт 1 пункту 3 статті 19 виключено на підставі Закону № 2592-VI від 07.10.2010}

2) у тримісячний строк з дня прийняття цього Закону затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів органами виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

4. У тримісячний строк органам місцевого самоврядування привести свої акти у відповідність із цим Законом.

5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

доповнити статтями 188-36 і 244-18 такого змісту:

"Стаття 188-36. Невиконання законних вимог посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг

Несвоєчасне надання інформації, необхідної для виконання покладених на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб'єктів природних монополій або суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ненадання інформації національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, або надання завідомо недостовірних даних посадовими особами суб'єктів природних монополій або суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб таких суб'єктів господарювання до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання або несвоєчасне виконання суб'єктами природних монополій або суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення рішень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, порушення ліцензійних умов -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб таких суб'єктів господарювання до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

"Стаття 244-18. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188-36.

Від імені національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Голова та члени Комісії";

у частині другій статті 255:

в абзаці першому цифри "222-244-17" замінити цифрами "222-244-18";

доповнити пунктом 18 такого змісту:

"18) посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг";

{Підпункт 2 пункту 5 статті 19 втратив чинність на підставі Закону № 5007-VI від 21.06.2012}

3) підпункт 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 4, ст. 170) викласти в такій редакції:

"2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги";

4) у Законі України "Про природні монополії" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 30, ст. 238; 2004 р., № 12, ст. 155):

частину першу статті 4 доповнити абзацом п'ятим такого змісту:

"Органом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачання (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, що здійснює діяльність відповідно до Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України";

абзац десятий частини першої статті 5 викласти в такій редакції:

"транспортування теплової енергії";

статтю 6 доповнити абзацом дев'ятим такого змісту:

"постачання теплової енергії";

5) у Законі України "Про питну воду та питне водопостачання" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 112; 2007 р., № 33, ст. 440):

у статті 11:

абзац дев'ятий частини першої виключити;

доповнити частиною третьою такого змісту:

"Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є органом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних до них ринках у сфері централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України "Про природні монополії";

абзац восьмий статті 12 викласти у такій редакції:

"ліцензування господарської діяльності із централізованого водопостачання та водовідведення, обсяги якої встановлюються ліцензійними умовами";

у статті 13:

абзаци сьомий і восьмий викласти у такій редакції:

"забезпечення інформування населення про якість питної води та стан питного водопостачання;

встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг)";

абзац дев'ятий виключити;

{Підпункт 6 пункту 5 статті 19 втратив чинність на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017}

7) у Законі України "Про теплопостачання" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 28, ст. 373):

у статті 1:

абзац восьмий доповнити словами "а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж";

в абзаці тринадцятому слова "теплопостачання (постачання теплової енергії)" замінити словами "сфера теплопостачання";

абзаци шістнадцятий і дев'ятнадцятий викласти у такій редакції:

"система автономного теплопостачання - внутрішньобудинкова система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку";

"система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання";

в абзаці четвертому статті 6 слова "помірно-централізованого, децентралізованого" виключити;

у статті 7:

в абзаці другому слово "децентралізованих" замінити словом "автономних";

абзац шостий викласти у такій редакції:

"зниження втрат під час транспортування теплової енергії в магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мережах шляхом впровадження сучасних видів теплоізоляції";

частину першу статті 11 доповнити абзацом десятим такого змісту:

"погодження схем теплопостачання населених пунктів з кількістю жителів більш як 20 тисяч осіб та регіональних програм модернізації систем теплопостачання";

у частині третій статті 15:

в абзаці третьому слова "центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання" замінити словами "національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг";

доповнити абзацом п'ятим такого змісту:

"Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону";

у статті 16:

назву викласти у такій редакції:

"Стаття 16. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання";

в абзаці першому слова "центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання" замінити словами "національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг";

після абзацу третього доповнити чотирма новими абзацами такого змісту:

"ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

затвердження в установленому порядку ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування і постачання теплової енергії та порядку контролю за їх додержанням;

розроблення методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією";

встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією".

У зв'язку з цим абзаци четвертий - шостий вважати відповідно абзацами восьмим - десятим;

доповнити Закон статтею 16-1 такого змісту:

"Стаття 16-1. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належать:

ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

здійснення відповідно до своєї компетенції контролю за додержанням ліцензійних умов";

у статті 20:

частину третю викласти в такій редакції:

"Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством";

частину восьму викласти в такій редакції:

"Органи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій зобов'язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі:

використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку та/або інвестиційною програмою;

використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу";

у частині третій статті 26 слово "децентралізованого" замінити словом "автономного";

у частинах третій та четвертій статті 31 слова "Національною комісією регулювання електроенергетики України" замінити словами "органами державного регулювання".

 

Президент України	В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ 9 липня 2010 року № 2479-VI

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

                                                              Про природні монополії

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 30, ст.238)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.247
№ 1280-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, № 12, ст.155
№ 1294-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, № 13, ст.181
№ 2339-IV від 13.01.2005, ВВР, 2005, № 9, ст.182
№ 2599-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.349
№ 424-V від 01.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.67}

{Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 14-рп/2008 від 08.07.2008}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 800-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 19, ст.257
№ 1072-VI від 05.03.2009, ВВР, 2009, № 30, ст.417
№ 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471
№ 2388-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 37, ст.496
№ 2467-VI від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 48, ст.566
№ 2479-VI від 09.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.571
№ 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, № 10, ст.63
№ 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, № 29, ст.272
№ 3038-VI від 17.02.2011, ВВР, 2011, № 34, ст.343
№ 3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, № 7, ст.53
№ 4220-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 29, ст.345
№ 4709-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 7, ст.65
№ 4851-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 17, ст.148
№ 4910-VI від 07.06.2012, ВВР, 2013, № 18, ст.162
№ 4998-VI від 21.06.2012, ВВР, 2013, № 19-20, ст.186
№ 5400-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 40, ст.537
№ 663-VII від 24.10.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.781}

{Щодо втрати чинності Закону № 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон № 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.189}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816
№ 499-VIII від 02.06.2015, ВВР, 2015, № 30, ст.289
№ 1540-VIII від 22.09.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.833
№ 2019-VIII від 13.04.2017, ВВР, 2017, № 27-28, ст.312
№ 2189-VIII від 09.11.2017, ВВР, 2018, № 1, ст.1
№ 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408}

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні.

Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари);

споживач товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій, - фізична або юридична особа, яка придбаває товар, що виробляється (реалізується) суб'єктами природних монополій;

суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії;

{Абзац четвертий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4910-VI від 07.06.2012}

суміжний ринок - товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

стимулююче регулювання - державне регулювання цін (тарифів) на товари суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, що передбачає застосування визначених органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, параметрів регулювання, що мають довгостроковий термін дії, стимулює суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії до підвищення якості товарів та ефективності регульованої відповідно до цього Закону сфери діяльності з поступовим скороченням неефективних витрат та забезпечує створення умов для залучення інвестицій з метою сталого функціонування та розвитку;

{Частину першу статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

регуляторна база активів - сукупна вартість активів суб’єкта природних монополій, суб’єкта господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (які використовуються для сфери діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до цього Закону), що визначається у порядку, затвердженому органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

{Частину першу статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

регуляторна норма доходу - рівень дохідності на регуляторну базу активів, що встановлюється органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, у єдиному розмірі для всіх суб’єктів природних монополій відповідної сфери діяльності, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії та у межах граничних рівнів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної цінової політики. Регуляторна норма доходу може встановлюватися органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, окремо для регуляторної бази активів, яка визначена на момент переходу до стимулюючого регулювання, та окремо для її частини, яка утворена після переходу до стимулюючого регулювання.

{Частину першу статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

2. Терміни "суб’єкт господарювання", "конкуренція", "ринок товару (товарний ринок)", "товар", "органи влади", "органи адміністративно-господарського управління та контролю" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про захист економічної конкуренції".

{Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1294-IV від 20.11.2003; в редакції Закону № 4910-VI від 07.06.2012}

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

{Абзац перший частини першої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4910-VI від 07.06.2012}

Передбачене цим Законом регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, не застосовується до діяльності таких суб’єктів у сферах, що не належать до природних монополій та суміжних ринків, визначених цим Законом.

{Абзац другий частини першої статті 2 в редакції Закону № 4910-VI від 07.06.2012}

2. Законодавством про природні монополії можуть установлюватися особливості регулювання діяльності суб'єктів природних монополій на окремих товарних ринках.

3. Дія положень розділу III цього Закону не поширюється на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

{Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

Стаття 3. Законодавство України про природні монополії

1. Законодавство України про природні монополії складається з цього Закону, Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про ринок електричної енергії", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок природного газу", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про теплопостачання", інших законів України, що встановлюють особливості здійснення господарської діяльності у сферах природних монополій.

{Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1294-IV від 20.11.2003, № 2599-IV від 31.05.2005, № 3610-VI від 07.07.2011, № 663-VII від 24.10.2013, № 499-VIII від 02.06.2015, № 1540-VIII від 22.09.2016; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017}

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ II
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

Стаття 4. Органи, які здійснюють державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що діють на суміжних ринках

{Назва статті 4 в редакції Законів № 3610-VI від 07.07.2011, № 4910-VI від 07.06.2012}

1. Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону з особливостями, встановленими законом.

{Абзац перший частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016}

У випадках, встановлених законом, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню згідно з цим Законом, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, визначені цим Законом, можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм повноважень, передбачених статтею 14 цього Закону.

{Абзац четвертий частини першої статті 4 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

{Абзац п'ятий частини першої статті 4 виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

Рішення щодо застосування стимулюючого регулювання у відповідній сфері приймається органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань формування політики у відповідній галузі та центральним органом виконавчої влади, що відповідає за реалізацію державної цінової політики.

{Частину першу статті 4 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

{Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

2. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції у сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.

{Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно з Законом № 1294-IV від 20.11.2003}

3. Громадський контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій здійснюють об'єднання споживачів у порядку, встановленому законодавством.

Органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, сприяють здійсненню об'єднаннями споживачів громадського контролю за діяльністю суб'єктів природних монополій.

Стаття 5. Сфери діяльності суб'єктів природних монополій

1. Відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах:

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами;

{Абзац третій частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

розподіл природного і нафтового газу трубопроводами;

{Частину першу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами);

{Частину першу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 2467-VI від 08.07.2010}

транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

передачі електричної енергії;

{Абзац сьомий частини першої статті 5 в редакції Закону № 4998-VI від 21.06.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2019-VIII від 13.04.2017}

розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

{Частину першу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

управління повітряним рухом;

{Абзац частини першої статті 5 виключено на підставі Закону № 1280-IV від 18.11.2003}

централізованого водопостачання, централізованого водовідведення;

{Абзац дванадцятий частини першої статті 5 в редакції Закону № 2189-VIII від 09.11.2017}

транспортування теплової енергії;

{Абзац частини першої статті 5 в редакції Закону № 2479-VI від 09.07.2010}

спеціалізованих послуг у річкових, морських портах, морських рибних портах та аеропортах відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

{Абзац частини першої статті 5 в редакції Закону № 4709-VI від 17.05.2012}

{Абзац п'ятнадцятий частини першої статті 5 виключено на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017}

2. Зведений перелік суб’єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб’єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб’єкти природних монополій, - національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.

{Частина друга статті 5 в редакції Закону № 4910-VI від 07.06.2012}

Стаття 6. Суміжні ринки

До суміжних ринків, що регулюються відповідно до цього Закону, належать:

постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом;

{Абзац третій статті 6 виключено на підставі Закону № 2467-VI від 08.07.2010}

внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом;

виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами);

постачання електричної енергії споживачам;

{Абзац шостий частини першої статті 6 в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017}

виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва теплової енергії (ліцензійними умовами);

{Абзац восьмий статті 6 виключено на підставі Закону № 1280-IV від 18.11.2003}

постачання теплової енергії;

{Статтю 6 доповнено абзацом згідно із Законом № 2479-VI від 09.07.2010}

продаж природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу та газу (метану) вугільних родовищ) власного видобутку в обсягах, що перевищують рівень, установлений ліцензійними умовами.

{Статтю 6 доповнено абзацом згідно із Законом № 2467-VI від 08.07.2010}

{Абзац одинадцятий статті 6 виключено на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017}

Стаття 7. Ліцензування діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках

Діяльність суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, а також діяльність суб'єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

В умовах та правилах здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умовах) визначаються зобов'язання суб'єктів природних монополій з надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва згідно з вимогами законодавства.

{Статтю 7 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3038-VI від 17.02.2011}

Стаття 8. Предмет державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій

{Назва статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

Предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є:

{Абзац перший статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 9. Принципи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій

{Назва статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

1. Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів:

{Абзац перший частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

гласності та відкритості процедур регулювання;

адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії;

самоокупності суб'єктів природних монополій;

стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них;

забезпечення захисту прав споживачів;

підвищення ефективності функціонування суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії шляхом застосування стимулюючого регулювання.

{Частину першу статті 9 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

2. У разі застосування стимулюючого регулювання орган, який регулює діяльність суб'єктів природних монополій, враховує:

витрати відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (крім амортизації та витрат, визначених частиною третьою цієї статті);

витрати на амортизацію активів, які розраховані відповідно до методів нарахування амортизації, груп активів та строку їх корисного використання, визначених органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів;

регуляторну базу активів;

регуляторну норму доходу;

віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів;

якість товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

державні дотації та інші форми державної підтримки, гранти, внески споживачів.

В іншому разі орган, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, під час регулювання цін (тарифів) на товари суб'єкта природної монополії враховує:

витрати, які згідно з Податковим кодексом України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (крім витрат, визначених частиною третьою цієї статті);

податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів;

вартість основних засобів, амортизацію, потреби в інвестиціях, визначених у встановленому порядку;

очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами);

віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів;

якість товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

державні дотації та інші форми державної підтримки.

Органи, які здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, у межах своїх повноважень у разі застосування стимулюючого регулювання визначають для цілей встановлення цін (тарифів) групи активів, включених до регуляторної бази, строк їх корисного використання та метод нарахування амортизації таких активів.

Для визначення регуляторної бази активів під час переходу до стимулюючого регулювання суб'єктом оціночної діяльності згідно із законодавством одноразово проводиться незалежна оцінка активів, що використовуються для здійснення регульованої відповідно до цього Закону сфери діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії за методикою оцінки, що визначається органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності, за погодженням з органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Звіт про оцінку таких активів підлягає обов'язковому рецензуванню рецензентами, які працюють в органі державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності.

{Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1072-VI від 05.03.2009, № 2856-VI від 23.12.2010; в редакції Закону № 4998-VI від 21.06.2012}

3. При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій не враховуються:

суми безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки;

суми коштів або вартість товарів, що добровільно перераховуються (передаються) іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі у вигляді фінансової або матеріальної допомоги, включаючи благодійну, спонсорську та шефську допомогу;

суми нестачі та втрат від псування цінностей;

вартість реалізованих виробничих запасів;

витрати з утримання об'єктів соціально-культурного призначення, крім виняткових випадків, які визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 9 доповнено частиною згідно із Законом № 1072-VI від 05.03.2009}

4. Органи, які здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, при прийнятті рішень щодо такого регулювання враховують інформацію про діяльність суб'єкта природної монополії, надану об'єднаннями споживачів, суб'єктами природних монополій, іншими заінтересованими особами, про результати оприлюднення та відкритих слухань щодо зміни цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій. Порядок оприлюднення інформації та відкритих слухань щодо зміни цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій визначається тими органами, на які відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" покладається затвердження або регулювання цін (тарифів).

{Частина статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2339-IV від 13.01.2005, № 3610-VI від 07.07.2011}

Стаття 10. Обов'язки суб'єктів природних монополій

1. Суб'єкти природних монополій зобов'язані:

дотримуватися встановленого порядку ціноутворення показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;

{Абзац другий частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019}

вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;

забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;

надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами;

забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об'єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні;

надавати на вимогу органів місцевого самоврядування інформацію про наявні потужності із забезпечення об'єктів будівництва та інженерні мережі (споруди);

{Частину першу статті 10 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3038-VI від 17.02.2011}

забезпечувати надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва у порядку та строки, встановлені законодавством.

{Частину першу статті 10 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3038-VI від 17.02.2011}

{Абзац дев'ятий частини першої статті 10 виключено на підставі Закону № 4220-VI від 22.12.2011}

{Абзац десятий частини першої статті 10 виключено на підставі Закону № 4220-VI від 22.12.2011}

оприлюднювати і надавати інформацію за запитами відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

{Частину першу статті 10 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014}

2. Суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.

{Частину третю статті 10 виключено на підставі Закону № 4851-VI від 24.05.2012}

Розділ III
НАЦІОНАЛЬНІ КОМІСІЇ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

Стаття 11. Утворення та ліквідація національних комісій регулювання природних монополій

1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.

{Абзац другий частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

У випадках, передбачених положеннями про комісії, комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються комісіями. Комісія, її центральний апарат та її територіальні органи становлять систему органів такої комісії, яку очолює Голова комісії. Комісії є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

{Абзац четвертий частини першої статті 11 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

2. Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.

Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Основною формою роботи комісій як колегіального органу є засідання.

Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу комісії. Голова, члени комісії мають по одному голосу кожен.

Голова комісії:

1) очолює систему комісії та керує її діяльністю;

2) затверджує Регламент комісії;

3) координує роботу членів комісії, розподіляє обов'язки між членами комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на комісію завдань;

4) скликає і проводить засідання комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань та рішення комісії, затверджує порядок денний засідання комісії;

5) призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством керівників та працівників центрального апарату комісії;

6) здійснює керівництво діяльністю територіальних органів комісії, призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників та працівників цих органів;

7) здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності комісії;

8) має право без спеціальних дозволів представляти комісію у суді;

9) представляє інтереси комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;

10) подає Президенту України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів комісії;

11) видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

12) у встановленому законодавством порядку присвоює працівникам комісії ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

13) затверджує кадровий резерв центрального апарату та керівників територіальних органів комісії;

14) затверджує структуру центрального апарату та територіальних органів комісії;

15) затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату комісії;

16) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

{Частина друга статті 11 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

3. Термін повноважень Голови, члена комісії становить шість років.

Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом комісії більше двох термінів підряд.

Гранична чисельність працівників комісії затверджується Президентом України. Штатний розпис комісії затверджується Головою комісії за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура комісії затверджується Головою відповідної комісії в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України.

{Частина третя статті 11 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

4. Голова, член комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов'язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно такої особи за вчинення кримінального правопорушення, наявності інших підстав, передбачених законами.

{Абзац перший частини четвертої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}

Повноваження Голови, члена комісії припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Не можуть бути підставами для звільнення Голови, члена комісії набуття повноважень новообраним Президентом України.

Після закінчення строку повноважень Голова або член комісії продовжує виконувати свої обов'язки до призначення нового відповідно Голови або члена комісії.

{Частина четверта статті 11 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

5. Організаційно-технічну та іншу роботу щодо забезпечення діяльності комісій здійснюють їх апарати відповідно до положень про комісії.

6. На членів комісій та на працівників апаратів комісій поширюється правовий статус державних службовців.

{Стаття 11 в редакції Закону № 2592-VI від 07.10.2010}

Стаття 11-1. Вимоги до Голови, членів комісій

1. Головою, членом комісії може бути громадянин України, який має повну вищу (профільну, економічну або юридичну) освіту, досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років упродовж останніх десяти років.

2. Голова, член комісії не може бути власником корпоративних прав суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, у сфері діяльності відповідних комісій.

{Закон доповнено статтею 11-1 згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

Стаття 12. Завдання комісій

Основними завданнями комісій є:

регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

сприяння створенню умов, які забезпечують за рахунок виникнення та розвитку конкуренції виведення товарного ринку із стану природної монополії, що дасть можливість ефективніше задовольняти попит, а також сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;

формування цінової політики у відповідній сфері регулювання;

сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Стаття 13. Функції комісій

Комісії відповідно до покладених на них завдань:

розробляють та затверджують спеціальні умови і правила здійснення підприємницької діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, контролюють їх дотримання, вживають у встановленому порядку заходів щодо запобігання порушенням цих умов і правил;

видають у встановленому порядку суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, ліцензії на здійснення відповідних видів підприємницької діяльності;

розробляють та затверджують порядок визначення регуляторної бази активів;

{Статтю 13 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

встановлюють регуляторну норму (регуляторні норми) доходу та параметри регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання;

{Статтю 13 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4998-VI від 21.06.2012}

формують у відповідних сферах природних монополій цінову політику, визначають умови доступу споживачів до товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій;

подають відповідним державним органам пропозиції щодо укладання державних контрактів, розробки показників якості товарів і послуг та пропозиції щодо регулювання інвестиційних процесів у сферах природних монополій;

{Абзац сьомий статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019}

визначають суб’єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складають і ведуть реєстри таких суб’єктів природних монополій у відповідній сфері;

{Абзац статті 13 в редакції Закону № 4910-VI від 07.06.2012}

беруть участь у розробці та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства про природні монополії;

інформують громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність і діяльність суб'єктів природних монополій, оприлюднюють і надають інформацію за запитами відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";

{Абзац десятий статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014}

публікують щорічні доповіді про результати своєї діяльності та діяльності суб'єктів природних монополій;

передають до відповідних державних органів матеріали про порушення чинного законодавства;

здійснюють інші функції, що випливають з покладених на них завдань.

Стаття 14. Повноваження комісій

Комісії мають право:

отримувати від суб’єктів природних монополій, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, необхідну для здійснення покладених на них функцій;

{Абзац другий статті 14 в редакції Закону № 4910-VI від 07.06.2012}

приймати в межах своєї компетенції у порядку, встановленому положеннями про комісії, рішення, що є обов'язковими для виконання суб'єктами природних монополій;

приймати рішення про накладання штрафів на суб'єктів природних монополій у випадках, передбачених цим Законом;

складати протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій законодавства про природні монополії відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

застосовувати у встановленому законом порядку відповідні санкції до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, за порушення ними умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов);

приймати з питань, що належать до їх компетенції, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання;

{Абзац сьомий статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

встановлювати для суб'єктів природних монополій у порядку, визначеному комісіями, вимоги щодо здійснення ними підприємницької діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, у разі, якщо ця діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії;

звертатися до суду з відповідними позовними заявами у разі порушення суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, норм цього Закону.

{Абзац дев'ятий статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV від 15.05.2003}

Стаття 15. Рішення комісій

1. Рішення комісій приймаються на засіданнях, які проводяться у формі закритих або відкритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення комісії приймається більшістю голосів від її загального кількісного складу. Голова, інший член відповідної комісії має один голос.

{Абзац другий частини першої статті 15 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

При прийнятті рішень має забезпечуватися додержання прав і законних інтересів громадян, підприємств і суспільства.

{Абзац частини першої статті 15 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

Рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів (крім встановлення цін та тарифів для населення) і функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. Проекти рішень комісій, які є нормативно-правовими актами, оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

{Абзац частини першої статті 15 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014}

Рішення комісій, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів та інших рішень, передбачених законом), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

{Частину першу статті 15 доповнено абзацом згідно із Законом № 2388-VI від 01.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3610-VI від 07.07.2011, № 2019-VIII від 13.04.2017}

Рішення комісій підлягають виконанню у визначені ними терміни.

Рішення у справах, пов'язаних з порушеннями законодавства про природні монополії, які впливають на суспільні інтереси, підлягають опублікуванню у засобах масової інформації не пізніше ніж через місяць з дня їх прийняття.

Вплив у будь-який спосіб на члена комісії або працівника її апарату з метою перешкоджання виконанню ним посадових обов'язків або прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

2. У разі незгоди з рішенням комісії суб'єкти природних монополій, суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднання споживачів та інші заінтересовані особи мають право у місячний термін з дня одержання копії рішення оскаржити його у судовому порядку.

Оскарження рішень комісій у судовому порядку не зупиняє їх виконання.

Суд за клопотанням суб'єктів, визначених у абзаці першому цієї частини, або за своєю ініціативою може зупинити виконання рішення комісії на час розгляду справи в суді.

{Абзац третій частини другої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV від 15.05.2003}

Рішення комісій щодо накладання штрафів на суб'єктів природних монополій виконуються в порядку, передбаченому статтею 17 цього Закону.

Стаття 15-1. Відкритість діяльності комісій

1. Комісії забезпечують відкритість своєї діяльності.

2. Порядок денний засідань комісій підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті відповідної комісії не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення засідання.

3. Рішення комісій та документи, ухвалені комісіями, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті відповідної комісії не пізніше ніж через п'ять робочих днів після дня проведення засідання.

4. Комісії співпрацюють з організаціями, які представляють інтереси споживачів, інформують такі організації та споживачів про діяльність суб'єктів природних монополій і суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках.

5. Споживачі та будь-які заінтересовані особи мають право звертатися до комісій з питань, що належать до компетенції комісій. Комісії розглядають такі звернення та дають відповідь заявникам у встановленому порядку.

6. Комісії інформують громадськість про результати своєї роботи, оприлюднюють і надають інформацію за запитами відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

{Частина шоста статті 15-1 в редакції Закону № 1170-VII від 27.03.2014}

7. Комісії публікують на офіційному веб-сайті відповідної комісії річні звіти про роботу комісії не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

{Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

Стаття 16. Фінансування діяльності комісій

1. Фінансування діяльності комісій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Плата за послуги, що надаються комісіями фізичним та юридичним особам у випадках, визначених законами України, зокрема плата за надання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, зараховується до Державного бюджету України згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

{Стаття 16 в редакції Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

Стаття 16-1. Науково-методичне та інформаційне забезпечення діяльності комісій

1. Комісії для виконання покладених на них завдань можуть утворювати консультативні та інші дорадчі органи. Положення про такі органи затверджуються комісіями.

2. Комісії для науково-методичного та інформаційного забезпечення своєї діяльності, у тому числі збалансування у процесі діяльності комісій інтересів суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, споживачів товарів і послуг, можуть залучати вчених, експертів, консультантів, представників громадськості.

{Розділ V доповнено статтею 16-1 згідно із Законом № 3610-VI від 07.07.2011}

Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ, ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ ТА ОРГАНІВ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 17. Накладання штрафів на суб'єктів природних монополій

1. Національні комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій накладають штрафи на суб'єктів природних монополій за:

несвоєчасне надання інформації органам, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, - у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ненадання інформації органам, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, або надання завідомо недостовірних даних - у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Абзац п'ятий частини першої статті 17 виключено на підставі Закону № 1540-VIII від 22.09.2016}

Штрафи на суб’єктів природних монополій, що провадять діяльність на ринках електричної енергії та/або на ринку природного газу, накладаються за порушення та в розмірах, визначених законами України "Про ринок електричної енергії" і "Про ринок природного газу" відповідно.

{Частину першу статті 17 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 1540-VIII від 22.09.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2019-VIII від 13.04.2017}

2. Сума штрафів, накладених на суб'єктів природних монополій, зараховується до Державного бюджету України.

3. Суб'єкти природних монополій, на які накладено штраф, сплачують його у тридцятиденний термін з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За кожен день прострочення сплати штрафу нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу.

У разі відмови суб'єктів природних монополій від сплати штрафу штраф стягується за рішенням суду.

{Абзац третій частини третьої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV від 15.05.2003}

Стаття 18. Відповідальність посадових осіб суб'єктів природних монополій

Посадові особи суб'єктів природних монополій несуть адміністративну відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, ненадання чи несвоєчасне надання інформації цим органам або надання завідомо недостовірних даних у порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Стаття 19. Вилучення незаконно одержаних прибутку, виручки та відшкодування збитків

1. Прибуток, одержаний суб'єктами природних монополій у результаті порушення норм цього Закону, вилучається в судовому порядку до Державного бюджету України.

Виручка, одержана суб'єктами природних монополій у результаті порушення встановлених органами, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, рівня цін (тарифів) вилучається до відповідного бюджету згідно з законодавством про ціни і ціноутворення.

2. Збитки, завдані діяльністю чи бездіяльністю суб'єктів природних монополій у результаті порушення норм цього Закону, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Стаття 20. Відповідальність органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій та їх посадових осіб

1. Збитки, завдані в результаті прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, що порушують норми цього Закону, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

2. Посадові особи органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, у тому числі за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, несуть відповідальність у порядку, визначеному законами України.

Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Встановити, що органи, які виконують окремі функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, продовжують їх виконувати до створення національних комісій регулювання природних монополій.

3. Доручити Кабінету Міністрів України у двомісячний термін після введення в дію Закону України "Про природні монополії":

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.

{Пункт 4 розділу V виключено на підставі Закону № 3610-VI від 07.07.2011}

 

Президент України	Л.КУЧМА
м. Київ 20 квітня 2000 року № 1682-III

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

                                                        Про доступ до публічної інформації

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 32, ст. 314)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208
№ 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 14, ст.89
№ 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.132
№ 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056
№ 319-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.192
№ 199-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 51, ст.377
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 808-IX від 17.07.2020
№ 890-IX від 15.09.2020, ВВР, 2020, № 51, ст.486
№ 912-IX від 17.09.2020}

Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Публічна інформація

1. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 2. Мета і сфера дії Закону

1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

2. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації

1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформації

1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

{Пункт 2 частини першої статті 4 в редакції Закону № 319-VIII від 09.04.2015}

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Розділ II
ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації

1. Доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

в офіційних друкованих виданнях;

на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;

на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

{Пункт 1 частини першої статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

на інформаційних стендах;

будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

{Пункт 1 частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

3. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

4. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

5. Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов’язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

{Частина п'ята статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 720-IX від 17.06.2020, № 808-IX від 17.07.2020}

6. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.

{Частина шоста статті 6 в редакції Закону № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 224-VII від 14.05.2013; в редакції Законів № 1700-VII від 14.10.2014, № 912-IX від 17.09.2020}

7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Стаття 7. Конфіденційна інформація

1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

2. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 8. Таємна інформація

1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

{Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4652-VI від 13.04.2012, № 912-IX від 17.09.2020}

2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Стаття 9. Службова інформація

1. Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Стаття 10. Доступ до інформації про особу

1. Кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

5. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Стаття 10-1. Публічна інформація у формі відкритих даних

1. Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

2. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов’язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

3. Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:

1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) фізичні особи (суб’єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;

4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

4. Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов’язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

{Закон доповнено статтею 10-1 згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 11. Захист особи, яка оприлюднює інформацію

1. Посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов'язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю.

Розділ III
СУБ'ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 12. Визначення та перелік суб'єктів

1. Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

{Пункт 3 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 13. Розпорядники інформації

1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 14. Обов'язки розпорядників інформації

1. Розпорядники інформації зобов'язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

{Пункт 1 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

{Пункт 5 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

{Пункт 6 частини першої статті 14 в редакції Закону № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками

1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати:

1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо), а також інформацію, зазначену в частині п’ятій статті 6 цього Закону;

{Пункт 1 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 808-IX від 17.07.2020}

2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

5-1) перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;

{Частину першу статті 15 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;

7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;

11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про:

їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;

прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;

розклад роботи та графік прийому громадян;

вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;

перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;

перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;

порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;

систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень;

12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом.

2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

{Абзац перший частини третьої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 890-IX від 15.09.2020}

Вимоги цієї частини щодо строку оприлюднення не застосовуються до проектів рішень органів місцевого самоврядування, спрямованих на надання адміністративних послуг, якщо це призведе до порушення встановленого законом строку надання відповідної адміністративної послуги.

{Частину третю статті 15 доповнено абзацом згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

4. Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим.

Стаття 16. Відповідальні особи з питань доступу до публічної інформації

1.  Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

2. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

{Стаття 16 в редакції Закону № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації

1. Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.

2. Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо.

3. Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до закону.

Стаття 18. Реєстрація документів розпорядника інформації

1. Для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб'єктів владних повноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, що має містити:

1) назву документа;

2) дату створення документа;

3) дату надходження документа;

4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ);

5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом;

6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом;

7) галузь;

8) ключові слова;

9) тип, носій (текстовий документ, електронний документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо);

{Пункт 9 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи);

11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо);

12) форму та місце зберігання документа тощо.

2. Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом:

1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб;

2) надання доступу до системи за запитами.

3. Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом.

4. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.

Розділ IV
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ

Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію

1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

4. Письмовий запит подається в довільній формі.

5. Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

{Частина сьома статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію

1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Стаття 21. Плата за надання інформації

1. Інформація на запит надається безкоштовно.

2. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

3. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

4. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію

1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;

3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;

4) строк, у який буде задоволено запит;

5) підпис.

Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації

1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

2. Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації

1. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

2. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

у статті 212-3:

частину першу після слів "Про інформацію" доповнити словами "Про доступ до публічної інформації";

примітку викласти в такій редакції:

"Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього Кодексу, притягаються до відповідальності за діяння, передбачені даною статтею, згідно із статтею 212-26";

частину першу статті 212-26 після слів "Про інформацію" доповнити словами "Про доступ до публічної інформації";

2) у назві та абзаці першому частини першої статті 330 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) слова "яка є власністю держави" замінити словами "яка знаходиться у володінні держави";

3) частину десяту статті 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303; 2000 р., № 10, ст. 79) доповнити двома реченнями такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом";

4) статтю 9 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 12, ст. 89) доповнити реченням такого змісту: "Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів";

5) статтю 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214) доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації".

4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

затвердити граничні норми витрат на копіювання або друк, передбачені статтею 21 цього Закону;

внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України	В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ 13 січня 2011 року № 2939-VI